Пан М.

Aug. 25th, 2014 10:59 pm
brovary84: (Hen)
 Якщо вже я тут - то ще дві слові про пана Муракамі, який відвідав літературний фестиваль ув Единбурзі, і щось там побалакав на презентації англійського перекладу своєї передостанньої книги про Цукуру Тасакі (до речі, ніхто не знає, чи її перекладають українською?..) Остання книга вийшла цього року - збірка із шести оповідань. 
То я до чого? Питають пана М.: "Чи не здається Вам, що англійський переклад іноді трохи втрачає деталі чи колорит в порівнянні з японським орігиналом?" Відповідь наступна: "Я теж читаю переклади своїх книжок на англійську мову. Але оскільки після закінчення написання книги я зазвичай швидко забуваю, про що саме писав, то читаю ці переклади з інтересом та з дивним відчуттям "цікаво, а що ж там буде далі?.." Хоч насправді саме я це все і писав..На мою думку, це свідчить про те, що переклад - високого рівня. 
brovary84: (Shinchan)
 Є лише три способи мати успіх у дівчат. Перший — це мовчки слухати їхні балачки. Другий — хвалити одяг, який вони носять. Третій — за першої нагоди годувати їх чимось смачненьким. Так просто, еге ж? Якщо ви спробували всі три способи, і вони не діють, то краще просто примиритися із невдачею.

Харукі Муракамі, “Затока Ханарей”
brovary84: (Maska)
 Текст промови письменника Харукі Муракамі, який він виголосив на врученні міжнародної премії Каталонії в Іспанії 9 червня (подається без змін)
 «Як нереалістичний мрійник»
 Востаннє я відвідував Барселону весною, два роки тому. Провів автограф-сесію, на яку зібралося дивовижно багато людей. Вишикувалася велика черга, і я не міг дати автограф усім бажаючим навіть за півтори години. Ця процедура зайняла стільки часу, бо багато читачок вимагали від мене поцілунків. Тому все так і затягнулося.
 До сьогодні я проводив автограф-сесії у багатьох містах світу, але читачки, які вимагали від мене поцілунків – таке було тільки в Барселоні. Якщо зважати навіть тільки на цей один факт, можна зрозуміти, яке Барселона прекрасне місто. Я дуже щасливий з того, що отримав нагоду ще раз відвідати це місто з довгою історією та розвиненою культурою.
 Але, на жаль, цього разу я мушу говорити не про поцілунки, а про що? )
brovary84: (Default)
 Їхав сьогодні до стоматолога по вулиці Імадегава і побачив на протилежному боці дороги кілька плакатів зі слоганами - один в один із якогось есе вельми мною шанованого пана Муракамі.

Обговорюймо все Що було сьогодні Світла сім'я

Пан Муракамі писав, що не розуміє шаленої любові японців (а точніше, міської та іншої влади, яка всі ці постери придумує та вивішує) до таких дивних кричущих фраз. І уявляє собі ситуацію, в якій японська сім'я (тато, мама і дочка) збираються за столом і обговорюють усе, що трапилося протягом дня. Дочка раз — нібито щось пригадала і каже татові:
- Уявляєш, ми сьогодні сходили на побачення із бойфрендом, а потім так чудово кохалися! Просто супер.
Тато допиває суп місо і відповідає:
- Клас, доця, мої вітання!

Наступного тижня треба буде подивитися на решту постерів.
brovary84: (Setonaikai)
У пана Х. Муракамі є чудовий есей (забув назву, на жаль), у якому головний герой разом із молодшим братом їдуть у лікарню в автобусі, де пасажирами є група із 50 пенсіонерів, які час від часу починають нашіптувати або наспівувати собі щось під ніс, до того ж синхронно. Вдягнені всі так, ніби збираються підкорювати Фудзі-сан. Головний герой хотів їх спитати, що за пісня і на яку гору вони їдуть, бо ж місцевість уздовж маршруту автобуса рівнинна, але так і не наважився.
Я вже якось писав отут, що дуже часто не можна розібрати, що є первинним – літературний твір чи реальність і що цікаво, звідки письменники беруть натхнення для своєї творчості. З приводу вищезгаданого есею маю наступне пояснення: пан Муракамі, можливо, користувався колись 100-ієновим автобусом, що курсує центром міста Канадзава, бо його пасажирський склад надзвичайно оригінальний. Мав можливість переконатися у цьому кілька місяців тому.
100-ієновий автобус )
brovary84: (Maska)
 Не дає мені останні кілька днів спокою пан Муракамі. Пишу собі магістерську, повинен думати про образ Японії в книгах Всєволода Овчіннікова — а я інтерв”ю із цим дивовижним японцем читаю...
 Задумався, у чому ж секрет його сили слова. Відповідь на даному життєвому етапі у мене така: ім”я. Їхав оце з аеропорту Кансайського в Кіото, і проїхали ми станцію 春木Харукі, тобто Весняне дерево. І тут мене перемкнуло: це ж і Муракамі — Харукі, тільки дерево у нього інше: 春樹.
 А якщо перекласти ще й прізвище, то буде взагалі бомба: 村上春樹, Весняне Дерево Верхнього Села. Назвала б мене мама не Тимуром, а, наприклад, якою-небудь Осінньою Хурмою — Нобелівку було би гарантовано. А так — доводиться перебиватися собі блогом і написанням магістерської...
brovary84: (Default)
 Останнім часом мені часто спадає на думку, що бути люб'язним із дівчатами ― справа дуже складна. У цьому році мені виповниться 34, і я думаю, що мій досвід спілкування з дівчатами не дуже відрізняється від досвіду пересічного чоловіка, але з віком я почав буквально кожною клітиною тіла відчувати, яке це непросте завдання.
Read more... )
brovary84: (Shinchan)
Випадкова цитата з нового роману Муракамі:
 
Минуле, яке "могло би бути, наприклад, отаким", у своєму темному дзеркалі змушує спливти на поверхню сьогодення, яке "могло би бути зовсім інакшим". 
brovary84: (Default)
Одного погожого квітневого ранку у якомусь завулку Харадзюку (район Токіо) я зустрічаю ідеальну дівчину.
Не можна сказати, що вона якась особливо красива. І одяг на ній не те щоб дуже вже гарний. Волосся ззаду трохи злежане, та й років їй, напевне, вже під тридцять. Але вже за півсотні метрів мені стає зрозуміло: вона для мене – ідеальна дівчина. Коли я її побачив, всередині мені щось тенькнуло, а у роті зробилося сухо, як у пустелі.
 
Read more... )
brovary84: (Default)
Про кінець душевного стану, що зветься юністю
 Скінчилася молодість.
 Чогось трохи боязко, коли бачиш такий початок, хіба ні? Мені також страшно. Але в будь-якому випадку нічого не поробиш, раз уже вона скінчилася. Скоро сорок, і, якщо зневажати фізичні „вправи”, обвисатимуть боки. За зубами я доглядаю нині також ретельніше, ніж колись. Коли випиваєш із молодою дівчиною, слід наново усвідомити потребу утримуватися від повчань. Джим Морісон, який колись був нашим ідолом, уже давно помер, а Брайан Вілсон добряче погладшав через залежність від кокаїну. Подруги одного зі мною або близького покоління повиходили заміж, у багатьох є діти, і ніхто вже не хоче зі мною розважатися. Хоча, навіть якщо і спробувати поговорити з молодою дівчиною, то чомусь „спільних” тем для розмов знайдеться небагато, натомість з’явиться багато пауз. Так, настає середній вік. Незалежно від того, подобається це тобі чи ні.
 Зараз у мене і черевця ще немає, і вага майже не змінилася з університетських часів, і волосся, на щастя, густе. Здоров’я – моя перевага: я жодного разу не хворів. Але все одно вік бере своє. Це природньо. Роки вони і є роками. Якщо раптом роки перестануть виконувати свою функцію років, система Всесвіту порине у хаос. Тому я і не вважаю це сумним. Принаймні на сьогодні. Мені здається, що нехай воно буде так, як є. Думаю, що, мабуть, із цим нічого не поробиш.
Read more... )
brovary84: (Default)
Оцьому дядькові нещодавно виповнилося 60 років. Він ― один із найпопулярніших письменників сучасності, останій роман ― 1Q84 ― розлітається, як пиріжки на кримському пляжі влітку ― 2 мільйони примірників за місяць.
 На врученні літературної премії в Ієрусалимі пан М. заявив таке: "Коли я пишу роман, у мене завжди в душі живе образ яйця, яке розбивається о високу міцну стіну...Я в цій сутичці завжди на стороні яйця. Чи потрібні письменники, які стоять на стороні стіни?" 
 Минулого тижня після вечірнього випуску новин пан М. та його книги стали темою програми, ведуча якої разом із гостем студії 30 хвилин говорили про пана М. - але жодного коментаря від нього самого отримано не було. “Хммм, і чого б це?..”, - подумалося мені.
А тоді у Дм. Коваленина на susi.ru побачив наступний пасаж: "Симпозиум «Охота на Харуки» состоялся в университетах Токио, Кобэ и Саппоро на деньги японского МИДа. Сам Мураками в это время работал в Кембридже. На запрос его офиса, как он относится ко всей этой чехарде, мэтр пожал плечами и немного смущенно ответил: «Ну, если столько людей этим занимается, значит, это зачем-нибудь нужно». А приглашение поучаствовать писатель мягко отклонил «ввиду чрезвычайной занятости в университете»." 
 Пан М. пропонує читачеві історію, з якої кожен може взяти для себе, що хоче, і розвинути у власну, причому їх може бути скільки завгодно. “Мене цікавить постановка питань, а не відповіді на них” - це з одного із нечисленних інтерв'ю.
 Цікаво, що подумав би пан М., побачивши отаку мою писанину? Боюся навіть уявити.
brovary84: (Shinchan)
 Новий роман Харукі Муракамі - “1Q84” - уже побив усі рекорди продажів (більше мільйона примірників), і в університетську книгарню його привезуть тільки 20 червня, приймаються замовлення на 10 днів наперед. 
  ...Цікаво, як fiction і життя впливають одне на одне і що є первинним насправді. Бо сьогодні у новинах передавали про масове падіння пуголовків (риб'ячих) з неба у трьох різних місцях префектури Ішікава. Серед можливих причин такого феномену ― смерч (хоча ніяких природних аномалій зафіксовано не було) або чаплі, які несли рибку для діточок і “загубили” по дорозі. Правда, як для чапель, риби трохи забагато, тому достеменно причина явища невідома. 
 А мені пригадалася подібна ситуація в одному з романів Муракамі (“Кафка на пляжі”?..). Там теж із неба падала, здається, риба, і теж масово. 
  
  Пуголовки з 
  Неба враз попадали.
  Смерч? Або чаплі?..
 
 А ще у нас почався сезон дощів.

Profile

brovary84: (Default)
brovary84

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
111213 14 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 05:26 am
Powered by Dreamwidth Studios