brovary84: (Maska)
 Кілька тижнів тому збиралися на вечірку в Осаці у давнього знайомого, ще з часів моєї першої поїздки до Японії. Він зараз живе в Осаці в районі Тенно:дзі (вважається чи не найбільш неблагополучним у цьому місті), похуд майже на 20 кг і збирається просуватися по службових сходах у своїй родинній компанії, яка виробляє грілки та інші гумові предмети, переважно для вжитку в медицині. 

І от він запросив нас на вечірку, бо до його корейської дівчини приїхав її молодший брат, і треба було, аби його хтось розважав. Зрештою виявилося, що брат розважався сам собі або за участі інших учасників па:ті:, які знали корейську мову. Бо він, хоч і знав англійську теж, якось соромився нею спілкуватися, а все балакав у свій 7-чи-скільки-там-у-них-дюймів смартфон Самсунґ, який потім усе нам перекрадав на японську мову. Але мені зараз йдеться не про Самсунґи і навіть не про не-дуже-гострі-такі-як-треба кімучі (корейська капуста - сувеніри з Сеулу), а про невеличкий епізод напередодні вечірки. 

В Японії та інших, переважно азійських країнах, останнім часом великої популярності набула програма LINE - аналог Скайпу та інших подібних мессенджерів. І от раптом від корейської дівчини мого знайомого приходить повідомлення дружині з прохання купити 8 карток iTunes на 10,000 ієн кожна (а це - десь 1300 гривень за теперішнім курсом) і надіслати код зі зворотнього боку, а вона, мовляв, потім віддасть. Повідомлення прийшло японською мовою. 

Дружина перепитує: то віддати треба буде завтра під час вечірки? Реакції на запитання немає, натомість прислали фото із зразком картки, яку просять купити. Показала мені цей чат, я подумав, що навряд чи отак от прямо вимагатимуть позичити 800 долярів, ще й у такий дивний спосіб, перевірили через мого знайомого - і виявилося, що то такий новий спосіб “розводу”, причому головні герої - китайці. 

В інтернеті навіть знайшлися цілі спільноти, які займаються морочінням голови бідолашним злодіям. Наприклад, присилають їм фото не тих карток і перепитують, що саме вони зробили не так. Або просто натискають на кнопку “подзвонити” кожні 10 секунд. Але найкращий приклад розумної поведінки - це написати, що острови Сенкаку (вони китайською називаються якимись невідомими мені ієроґліфами) - то питомо японська територія, і була такою споконвічно. Китайська сторона починає обурюватися і матюкатися тими ж незрозумілими ієроґліфами, забуваючи про свою основну мету - виклянчити грошиків у довірливих японців. Тобто націоналізм корисний, коли він помірний - саме такого висновку ми і дійшли. 

А ще за одне тільки згадування островів Сенкаку аккаунт може бути заблокований китайською СБ чи що у них там виконує подібні функції. Одним словом - будьте уважні та обережні, тримайтеся за поручень. 

brovary84: (Maska)

Одна наша викладачка в універі, пані Д., регулярно стверджувала, що Китай як цивілізація скоро гигнеться - бо йому вже більше 3 тисяч років, і саме така середня тривалість життя пересічної або й не дуже цивілізації. 

Не знаю, де зараз пані Д., Китай регулярно спонукає своїх азійських сусідів до адекватних реакцій на власні вибрики й викиди, але не треба забувати і про те, що ця древня цивілізація дала світові багато прекрасних речей. Або гарних виразів. Чи, якщо хочете, афоризмів. 

Про один із них згадує у традиційній колонці “Тенсей Дзінґо” її автор. Згадував іще 1 серпня, але мені тільки зараз чомусь про це написалося. Там була кілька тижнів тому придибенція із одним високоповажним чиновником, якого звинуватили у хабарях, зраді і так далі, і з цього приводу виринає поняття про “шічі”, тобто “чотири знання”. 

Колись давно, до людини на ймення Йо:шін, пізно ввечері прийшов чиновник з регіонів і приніс “хабаря”. Витаскав з-за пазухи грошики і намагався вручити, примовляючи: “Ніхто про це не дізнається!..”

Але чесний Йо:шін суворо заперечив: “Такого не може бути, щоб ніхто не дізнався. Знатиме небо. Знатиме земля. Знатимеш ти. І знаю я.” Тобто існують чотири знання. 

Завершує журналіст зітханням-наріканням: “Чи ж такі прекрасні традиції тепер можна побачити тільки зацитованими на сторінках газет сусідньої країни?..”

Питання не тільки для японців чи китайців.
 

brovary84: (Surama)
Українці Шанхаю вирішили поновити славну традицію випуску україномовних вісників на Далекому Сході, але поки що в електронному варіанті. Сам журнал із прекрасною назвою "Шанхай Борщ" можна завантажити отуто

Не знаю, як саме, але вони вийшли і на мене, тому я теж взяв участь у "Борщі" замальовкою про японську гарячу і не дуже воду, яку подаю нижче. Вірю і сподіваюся, що така співпраця стане регулярною. 

 власне гаряча вода )
brovary84: (Hen)
 Ще трохи новин із японського сусіда, пов’заних опосередковано із подіями на площі Т. 25 років тому. Схоже, у Піднебесній чи як там їх прийнято називати йде такий собі потужній процес закручування гайок (принаймні саме таке враження може скластися, якщо читати японські ЗМІ). 

37-літній викладач (колишній) одного з університетів розказав, як їх на нараді викладачів інструктував співробітник центрального офісу вишу щодо того, що не можна викладати на парах. 

Сім пунктів: універсальні цінності, такі як права людини і т. д.; свобода висвітлення інформації; громадянське суспільство (на зразок европейського чи гамериканського); історичні помилки компартії; незалежність права тощо. 

Викладач обурився, і вивісив всі ці заборони у китайському твіттері. Тільки його почал цитувати, отримав до 5 тисяч перепостів за пару годин - і акаунт закрили. Ввечері того ж дня, коли він розмістив свій пост. 

А минулого року наш герой в інтернеті розмістив статтю з критикою ігнорування діючою владою конституції - і був звільнений з роботи. 

Вєрнай дарогай ідьотє, треба тісніше співпрацювати з Путєю - він на такі гайки мастак. 

brovary84: (Hen)
- це 4 квітня, не знаю, як 25-а річниця подій висвітлювалася в Україні, але Японія фізично близько від Китая, до того ж він весь час на щось зазіхає, тому в інформаційному просторі було багато всього.
Показували площу 4 квітня - стоять автоматники, писали, що змусили жіночку зняти кофту із написом "Sport 1989". Це ж багато розуму треба..Новини NHK, трансльовані в Китаї, перекрили чорним екраном саме в тому місці, де розказували про події на площі, в інтернеті на запит інформації пишуть, що її "неможліво надати з юридичних причин", на місце поховання журналістів японських не пускали, опитані перехожі скромно відводили погляд і казали, що дата 4 червня 1989 року їм ні про що не говорить..Це мені щось нагадує, великі країни і поводяться однаково. 
Пригадав, як у тому-таки 2008 році І-сенсей на семінарі запитав новоприбулу студентку з Китаю, чи вона знає про Тяньаньмень, вона, звісно, не знала, то він попросив англійця з перуанським корінням пошукати в інтернеті, і той одразу запустив відео із людиною (з сумками з магазину?), що намагається перешкодити проїзду танків. Дівчинка дуже здивувалася і спитали, в якій країні це все відбулося. Було їй років 23-24, здається. А потім вона ще дуже обурювалася, що в Японії Тайвань вважають окремою країною - мовляв, це була, є і буде частина Китаю, і нічого порівнювати якісь соціологічні тенденції в Китаї та на (в?) Тайвані між собою - вони все одно однакові. 
Отаак..
УПД. О, оце я зрозумів нарешті, чому мені доводиться весь час відбиватися від нападок хлопчика з Сахаліна і дівчинки з Китаю. Поодинці вони поводяться сумирно і спокійно, але як тільки зберемося втрьох - одразу йде атака російсько-китайська на українця. А може, це через те, що вони обоє з корейським корінням?..
brovary84: (Hen)
Із Шанхаю, називається "Великий Білий Заєць" по ієроґліфах, або просто "white rabbit" по-англійськи.
Як це символічно, хай живе україно-китайська дружба
brovary84: (Maska)
 Не знаю, як в Україні висвітлювали аварію на китайській швидкісній залізниці, але японці дивуються самому факту аварії (за майже 40 років експлуатації шінкансена, тобто японського швидкісного поїзда, не було жодної аварії з людськими жертвами) і ще більше - тому, як китайський уряд "розслідує" її причини.
 Японські новинарі дуже люблять розпитувати усяких професіоналів, особливо професорів університетів. І от один сенсей сказав, що дивно, чому взагалі аварія сталася - в Японії спрацьовує автоматична система, яка зупиняє поїзди, якщо поламався світлофор. Ну, це таке, один поїзд зроблений за японською технологією, інший - за європейською (данський, здається), а система контролю - питомо китайська. Скільки б китайці не старалися і не докладали зусиль, для мене, наприклад, їхні товари завжди залишаться "маде ін чіна".
 А з приводу розслідування причин...Коли в Японії у 2005 році була аварія в префектурі Хьоґо, звичайного поїзда, який перевищив на повороті швидкість і врізався у житловий будинок, причини розслідували 55 (!) днів, не поновлюючи рух. А в Китаї поїзди ходили вже за пару днів. Ну і вагони, які екскаватори закопували прямо на місці - це теж конгеніально. А будівництво 8 тисяч кілометрів колій за кілька років - нічого не нагадує? Японія за 40 років менше побудувала...
 Потім, звичайно, можна і прем'єру приїхати на місце трагедії і заявити, що все будуть розслідувати відкрито і чесно - вагони закопали, ашотакоє, ля-ля-ля.
 Я ні в якому разі не ідеалізую Японію і не кажу, що Китай такий супер-пупер поганий. Але я радий, що зараз перебуваю там, де я є, і що 10 років тому поступав на японську мову, а не на "престижну" і "перспективну" китайську.
Кожному своє.

Profile

brovary84: (Default)
brovary84

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
111213 14 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 06:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios