brovary84: (Shinchan)
 Колись спитати в жінки ім’я її означало ледь не пряме запрошення до весілля. В поетичній збірці "Ман’йо:сю:" імператор Ю:ряку питає в дівчини, що збирає листя:
- Скажи мені, з якої родини ти є? Скажи мені своє ім’я.
Вважалося, що в імені людини жиє її душа, і сказати своє ім'я означало віддати душу, тобто відповісти згодою на пропозицію про весілля. Це таке писалося в тій-таки газеті "Асахі", а мені пригадалося, що в епоху Едо майбутніх наречених "зводили" спеціальні люди, зазвичай дівчата, які готували всі процедурні і не тільки моменти для весілля. А згоду давали, побачивши партнера "зовсім випадково" на вулиці чи ще десь протягом кількох секунд. Тобто подивилися на обличчя, о, це моє! - значить, хлопець вручає дівчині якесь ошатне віяло, а вона, якщо згодна, приймає подарунок. Теж абсолютно випадково. А якщо ні - то він, похмурий, бреде додому ні з чим. ''''
brovary84: (ikemen)
Вона несла їх так, нібито всередині - вибухова суміш, яка від найменшого поруху-поштовху може вибухнути, знищивши півсвіту. Обережно тримаючи вказівним і середнім пальцями строго посередині, уважно слідкуючи, аби вони не відхилилися хоча б на міліметр від вертикального положення.
Я жваво уявив собі, як мама, тато чи навіть старший брат дали їй 240 ієн і сказали: купи, будь ласка, дві у автоматі навпроти будинку, і як вона затиснула монетки (дві по 100 і чотири по 10, а може одна по 50, ота, із дірочкою) і радісно почала вдягатися - я сама піду купувати щось в автоматі з продажу напоїв!
Взулася, вислизнула за двері, перейшла дорогу - і ось він, блискучий і стильний! (або ж не той і не той.) Купила, взялася, і, суворо дотримуючись вироблених нею ж самою правил носіння подібних предметів, поверталася додому. Аж тут ми її і побачили.
Не знаю, що і як вона носитиме у дорослому житті, але мені чомусь безмежно захотілося сказати цій маленькій серйозній принцесі тільки одне: ніколи не забувай, як ти несла дві банки Кока-коли одного погожого березневого пообіддя. Все інше – несуттєво.

Еее

Sep. 9th, 2011 11:55 pm
brovary84: (Default)
Бразилієць Алекс на якійсь дуже давній вечірці звертається до дівчини з Естонії Лііс:
- Hey baby, what kind of movies do you like? (Чи якесь подібне питання)
- I am not your baby.
 Якісь естонські дівчата дуже сєбєнаумє, прямо справжні европейки, хоч я і знаю тільки одну. І російською не патякають...

Ноги

Oct. 7th, 2010 04:00 pm
brovary84: (Setonaikai)
 Єдина тенденція дівчачої моди чи то пак стилю, на яку я звернув увагу за місяць перебування в Україні — це те, що українки дуже неохоче показують ноги, навіть за доволі теплої погоди, а груди — вельми охоче. Японки ж ходять із голими ногами до перших холодів , інші частини тіла теж радо демонструють.
 Ішов собі у справах Печерськом, проходив повз якийсь тамтешній універ — і звернув увагу, що всі дівчата, хто у спідницях — заодно і в колготах, тобто це такий набір нерозривний, вочевидь. І муляла мені оця несправедливість аж до того моменту, поки не побачив у Гельсінки в аеропорту японку в ультракороткій джинсовій спідниці (звичайно, без колгот!), яка щось ніжно щебетала своєму супутникові — типовому травоїду. І зрозумів я тоді, що на правильному шляху, тобто їду додому, в Кіото, до сотень і тисяч ніг, не прикритих ніякими капроном чи нейлоном чи чим там іще.
...Якось їхав собі у поїзді, повертаючись у Кіото, а поруч сиділа дівчина у чомусь, більше подібному до шортів, аніж до спідниці. І я дууже незграбно робив вигляд, що мене захопив сюжет книги і я ніяк не можу від неї (книги) відірватися. Бо ж у Японії відстань від погляду на оголені жіночі ноги твоєї сусідки в поїзді до секухари набагато менша, ніж один крок. Навіть і половини немає.
brovary84: (ikemen)
 Здається мені, що дівчата, особливо японські, дуже часто вважають мене зухвалим і невихованим. Бо я люблю дивитися на них, аж поки не зустрінуся з об'єктом споглядання очима. Вивчати й аналізувати реакцію дівчини в таких ситуаціях — чи існує заняття цікавіше для майбутнього соціолога останньої стадії?
 звичайно, ні )
brovary84: (Chernivci)
 Щось останнім часом у мене підозріло легко виходить смішити дівчат. Причому це зовсім не залежить від мови спілкування, їх національності чи сімейного стану: бовкну щось не до пуття - а дівчина вже й сміється собі на всі 32...
 От я і задумався: це дівчата зробилися такіє смєшлівиє, чи це я зробився раптом таким дотепником?..
brovary84: (Default)
 Цікаво, якщо японська дівчинка каже на тебе каваіі - це комплімент чи знущання? 
brovary84: (Default)
 Сьогодні показали новий фільм... Ні, це щось я не про те. Кіна я не дивився, просто мав сьогодні надзвичайно насичений день. 
 Спочатку ― бродіння по Кіото із дівчиною з Іпанеми Канадзави. Послухали у Судзумушідера ― Храмі Японського Цвіркуна ― про божество у солом'яних сандалях, якому ти кажеш своє ім'я та адресу ― і воно виконує одне, найзаповітніше бажання. Причому приходить для цього в гості ― головне не помилитися з адресою і рівнем ввічливості при проханні. Також священик розповідав про речі, старі як світ ― мовляв, “ставте помірні цілі” і “от улыбки станет всем светлей”. Потому вешталися вечірнім містом і їли смажені каштани, а трохи згодом Алекс із Бразилії написав, що на фестивалі в гуртожитку розливають дешеве саке. 
 Звісно, я не міг втриматися від спокуси особисто перевірити таке інтригуюче твердження. Саке дійсно було дешеве, і навіть смачне. А ще був багатогодинний концерт студентських рок-гуртів. Запам'яталися садо-мазо двох дівчат під супровід чуваків у масках Но (один дуже ловко оперував бейсбольною бітою і барабаном, двоє інших ― гітарами і сопілками). І ще ― пластична і голосиста солістка гурту із дуже довгою назвою. 
 Енд зе ласт, бат нот зе ліст ― бразилійські дівчата чогось засипають мене компліментами, а я натомість закохався двічі за день, причому у дівчат японських. 
 “Жизнь ― прекрасна!”

Роти

Jun. 9th, 2009 12:06 am
brovary84: (Default)
 Нещодавно сидів собі на літній терасі у Starbucks, а за сусіднім столиком ― четверо дівчат теревенили про своє, жваво і завзято. Я ж за кавочкою робив вигляд, що не розумію жодного слова зі сказаного. 
 Аж ось одна з дівчат, замість виразу кучі ґа каруі (дослівно “рот легкий”, тобто “не вміти тримати язика за зубами”), вжила кучі ґа яваракаі (дослівно “рот м'який”). Інша каже: “Цікаво, і що ж ти мала на увазі?” І як зареготалася разом із подругами!..
 “Дійсно, і що ж вона мала на увазі?” - подумав і сивочолий молодик за сусіднім столиком, ледве стримуючи сміх... 
brovary84: (ikemen)
 Коли бігаєш уранці, то думки, які приходять у гості до голови, такі самі, як і твій загальний стан — сонні і неквапно-розважливі.

Нижче — особливо цінні екземпляри:

 

- один мій знайомий із Києва запросто порозумівся б із японськими безпритульними, які радісно живуть собі під мостами уздовж річки і мають “спальню” із ТіВі, радіо та собакою, “город” із помідорами та квіточками у горщиках і “веранду”, з якої можна рибалити (коли річковий бог не бачить). Коли обидві сторони настільки близькі до природи, слова зазвичай стають зайвими.

- чомусь більшість розумно-гарнюніх дівчат, із якими тебе зводить доля, уже заміжні — і тому мусиш “перебиватися” то розумною, то вродливою — по черзі.

- а буває і так, що думка, яку довго носив і плекав у голові і яка видавалася тобі майже бездоганною, втрачає свою довершеність, як тільки ти поділишся нею зі світом. І тоді дивуєшся сам собі, як узагалі можна було таке подумати...

Profile

brovary84: (Default)
brovary84

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
111213 14 151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 06:40 pm
Powered by Dreamwidth Studios