brovary84: (Student ID)
[personal profile] brovary84
Інколи мені (скоріш за все, безпідставно) здається, що коли я пересуваюся японськими поїздами, мене переслідують всілякі руки. Тобто не всілякі, а руки людей, які або синхронно щось роблять, як у цьому дописі, або просто якось співіснують у поїздовому просторі. А оце днями їхав у Кіото  в суперекспресі приватної залізниці Ханкю:, стояв коло дверей і споглядав боязко за дядьком із подобою борідки і міні-вусами, волосся зачісане назад, льняний піджак на білій футболці, характерний вираз “вседозволеності” на обличчі. 
Дядько похмуро дивився на пейзаж за вікном, іноді відповідаючи на повідомлення в своєму айфоні, і зиркав довкола коли поїзд зупинявся, видивляючись чи не буде йому де присісти. (Забігаючи наперед, напишу що присісти до кінцевої станціїї Каварамачі йому так і не вдалося). 
Аж от на станції Кацура, коли ми стояли хвилини дві, чекаючи пасажирів, що прибули з іншого напрямку повільнішим поїздом, я побачив її, тобто руку в білосніжній пальчатці, належала вона працівнику станції у фуражці і форменному мундирі. Поки що вона нікуди не рухалася, а була випрямлена по швах, виглядала не дуже задіяною в роботі і навіть трохи засмученою. Нарешті поїзд прийняв усіх пасажирів, ми вже наготувалися їхати, червоні лампи над дверями почали блимати, мовляв, “ми закриваємося”, і тут між дверима, що вже майже зачинилися, в останній момент просунулася волохата рука, яка належала незрозуміло кому, бо було його (скоріш за все це був саме “він”) не дуже видно через черевце дядька з першого абзацу. Просунулася, але ні висунутися назад, ні розкрити двері рука ця не змогла, бо поїзд уже мусів рушати, і власник її насправді просто занадто повільно здійснював пересадку.
Далі - кульмінаційний момент: на допомогу руці волохатій прийшла рука білосніжна, яка теж просунулася між дверима і трохи їх посунула вбік, аби рука волохата могла повернутися в обійми (?) свого власника. Потім уже я побачив, що його інша рука тримала пластиковий стаканчик із холодною кавою, і не могла допомогти своїй колезі, і що статурою і зовнішнім виглядом цей кавоман був доволі подібний до дядька із айфоном. А ще побачив, що уніформенний працівник залізниці ввічливо вклонився власнику руки волохатої, і фірмовим жестом дав водієві у вагоні попереду знати, що поїзд може рушати, всі руки порятовано.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

brovary84: (Default)
brovary84

December 2016

S M T W T F S
    123
45678910
111213 14 151617
18192021222324
25262728293031

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 05:31 am
Powered by Dreamwidth Studios